Мідь: зростає ціна – зростає напруга. Що буде далі?

Український ринок міді — це окрема екосистема. Відрізана від Європи не тільки митами й логістикою, а ще й — реальністю. Тут свої закони, свої правила гри.
На жаль, правила ці не завжди логічні. Часто — саморуйнівні.

Останнім часом ми спостерігаємо дефіцит грошей і дефіцит лому.
Це не тимчасове явище — це результат довгого періоду неритмічної та недовірої взаємодії між постачальниками й заводами.

⸻

Як працює наш ринок насправді?

Українські заводи привчили постачальників до неритмічної моделі роботи.
Тут усе відбувається не рівномірно, а хвилями:
• Є період накопичення — ціна на біржі зростає, попит теж, усі чекають ще вищого піку. Постачальники не здають, просто збирають.
• Потім — перелом. Хтось не витримує і починає здавати. За ним — інші. Починається масовий «злив» металу.
• Заводи завалюються обсягами, не встигають платити, знижують ціну, зупиняють прийом. Каса порожня.
• Далі — паузa. Постачальники чекають грошей. Коли кошти нарешті надходять — знову накопичують. І все по колу.

⸻

Хто втрачає? Всі.

У такій моделі заводи не отримують дешеву мідь, бо її ніхто не здає в період мінімуму. А коли нарешті починають здавати — ціна вже вища.
Постачальник постійно ризикує: його можуть не розрахувати вчасно або опустити ціну прямо «на ходу».

Ритмічності немає. Довіри — ще менше.

⸻

Де ми зараз?

Зараз ринок перебуває у класичній фазі накопичення.
Ціна зростає майже щодня.
У Garmet сьогодні ми купуємо мідь по 352 000 грн/т.

Постачальники не поспішають здавати — всі чекають ще більше.
І це — логічно. Ми всі вже були в цій хвилі.

⸻

Питання лише одне: коли почнеться злив?

Бо він буде. Як завжди.
І він буде різким, як завжди.
Запаси підуть на ринок масово, ціна провалиться, а потім знову — нова хвиля.

⸻

Тому ми не прогнозуємо, а запитуємо:
Як ви думаєте — коли воно рвоне?

Діліться думками.
Пишіть.
Бо на цьому ринку той, хто розуміє закономірності — завжди має перевагу.